Нововолинський ліцей №7

Упродовж віків створювалася і шліфувалася національна система освіти з урахуванням надбань минулого і особливостей сучасної епохи . Кожне покоління тісно пов’язане з історією свого народу , звичаями , традиціями і несе той набутий у тисячоліттях життєвий досвід протягом свого існування , вносячи щось своє , неповторне , постійно підтримуючи генотип нації .

Із метою залучення учнівської молоді до вивчення і збереження історико-культурної спадщини українського народу , формування освіченої , творчої , розвиненої особистості при закладах освіти створено ряд музеїв .

У Нововолинській загальноосвітній школі 1-3 ступенів №7 серед різних форм навчально-виховної роботи важливу роль відіграє Зразковий етнографічний музей «Берегиня» .Керівником музею є учитель української мови та літератури Савчак Лариса Василівна . Музей є осередком , який сприяє розвитку творчих здібностей школярів , надійним помічником у національному вихованні учнів , джерелом додаткової інформаціїдо вивчення програмового матеріалу .Берегиня – це наша оселя . Усе , що в ній є , що ми нажили , що приберегли од своїх батьків , дідусів , чим збагатилися – хатнім пожитком , дітьми , піснею , злагодою чи суперечкою , добрим словом , спогадом у цій хаті – все це і є Берегиня .

Любов до України починається з маминої пісні , батьківської хати , бабусиної вишиванки , доброго слова сусідів . Це наша родовідна пам’ять , наші непересічні символи , наша історія , може , почасти й сумна , але в основі своїй велична і всестверджуюча . Людина , у якої в серці немає любові до України , якій нічого не промовляє рідне слово , - це людина без роду і племені .

Велике щастя , що ми можемо торкнутися до джерел нашої культури . Хто ж берегиня роду ? У давнину люди говорили , що то хата , оселя , усе , що в ній є , що збагачує , освячує сім’ю і піснею , і вишивкою , добрим словом і спогадом . Перед вами різноманітні речі . Дивлячись на них , ми милуємося майстерністю людей , які створили їх на добро .

Рублі , які використовували , щоб випрасувати якусь річ із товстого полотна , Мірка – якою міряли зерно , глечики – які використовували для того , щоб спарити молоко і приготувати найсмачнішу кашу .

Головною працею українців було хліборобство . Хліб – оберіг сім’ї , родини , він святий . Збирали врожай , а зимовими днями , вечорами жінки і дівчата пряли , ткали на ось таких прялках .

Не обходилось в інтер’єрі давньої української хати без скрині . У ній зберігали святковий одяг : вишиті сорочки , плахти ,спідниці , хустки , корсети , свитки.

Рушники вішали не лише для краси. Їх називали оберегами від лихих сил . І не було на Україні жодної оселі , найбіднішого помешкання , де б не полум’яніло різнобарв’я вишитих рушників та картин .

Використовували рушник і в обряді зведення оселі : вгорі в кутку вішали образ , а на ньому – рушник .

Музей протягом багатьох років працює , думці не даючи заснути , а любові згаснути , бо мета у нас така – щоб горів вогник допитливості спонукаючи учнів до творчого пошуку .

Музей має такі розділи експозицій : Тарас Шевченко і вишивка , Народна вишивка, Регіональний національний одяг українців , Предмети побуту і вжитку , Інтер’єр української хати , Вишита картина , Писанка , Старовинна ікона , Гончарство , Ткацтво .

Музей має унікальну постійну експозицію « Правди й вольності пророк» ,присвячену 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка . Зібрані матеріали допомагають у підготовці до різноманітних конкурсів , приурочених Шевченківським дням : Конкурс читців творів Кобзаря ; тематична екскурсія «Шевченко –художник» ; тематична лекція «Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття ; тематичний вечір «Шевченкова молитва» та інші .

Експозиція складається з 9 стендів , які поетапно розкривають життєвий та творчий шлях генія української нації : На першому зображений портрет Тараса Шевченка ,та його пророчі слова « Наша дума , наша пісня не вмре , не загине» . Другий – «Тернистими шляхами» . Третій – «Велике щастя буть вольним чоловіком . Четвертий – «На Вкраїні милій». Наступні-«Караюсь , мучуся , але не каюсь» , «Повернення з неволі» , «Шевченко-художник» , «Мистецтво оформлення Кобзаря» , «Ми чуємо тебе , Кобзарю , крізь століття»

Які ж форми і методи навчально-виховної роботи школи , під час яких творчо використовуються музейні матеріали?

Серед них – заняття , що проводяться безпосередньо в музеї(екскурсія по експозиції , самостійна робота учнів в експозиції) , заняття поза музеєм ( у класі , кабінеті з використанням окремих музейних колекцій , експонатів)

Уроки в музеї та екскурсії по експозиції – не єдина форма навчально-виховної роботи у нашій школі . На базі музею працює гурток «Юні етнографи»

Члени гуртка співпрацюють з дитячими дошкільними установами міста , проводячи цікаві та змістовні екскурсії для дошкільнят .

Гуртківцями ведеться народознавча робота . Укладено «Фольклорний збірник» на місцевому матеріалі , який використовується на уроках літератури рідного краю .

Члени гуртка дослідили і узагальнили фольклорні матеріали , зібрані на території сіл Іваничівського Прибужжя . Результатом багаторічної пошукової роботи гуртківців став захист науково-дослідницької роботи «Обрядовий фольклор і необрядова лірика Іваничівського Прибужжя» . Основна увага зосереджена на розгляді календарно-обрядової лірики , родинно-обрядового фольклору , соціально-побутових , родинно-побутових піснях пов’язаних із даними видами усної народної творчості . Такі науково-дослідницькі роботи покликані формувати в школярів інтерес до вивчення пісенної творчості рідного краю .

На базі музею відбуваються захисти науково-дослідницьких робіт . Так було проведено другий етап Всеукраїнського конкурсу практичних робіт із дослідження застосування вишивки у житті народу «Україна вишивана»

Краєзнавство у синтезі з фольклористикою несе в собі великий творчий потенціал емоційного заряду , якого так бракує сьогодні учням . Як оживити народні перлини , щоб вони пробуджували душу , сколихували почуття , нагадували сучасникам чиї ми діти і куди йдемо .

Саме краєзнавчо-народознавчі дослідницькі роботи спонукають до розвитку творчих здібностей школярів , допомагають поставити школу на надійні опори духовності , народної моралі , принципи етнопедагогіки .

Усі музейні матеріали систематизовані , обліковані і описані в інвентарній книзі . На даний момент налічується 420 експонатів .

Фольклорні матеріали зібрані в альбоми : «Волинь талантами багата» ,«Народні прикмети» ,«Коштовні перлини української мови», «Волинські обряди» ,«Співуча Волинь» .

Таким чином , використання матеріалів Зразкового етнографічного музею «Берегиня» дає велику можливість для самовираження , спонукає до творчості , дослідницьких пошуків .

Виховання засобами етнопедагогіки – важливий чинник розвитку творчих здібностей школярів , оновлення й зміцнення національної системи освіти , яка забезпечує етнізацію покоління , що підростає , формує національну гідність , сприяє залученню молоді до загально людських цінностей , ставить надійний заслін бездуховності : думці не заснути , а любові не згаснути .